Архівні фонди

Московченко Н. П., Палеха Ю. І., Київ-2018, вид. «Ліра-К»

У посібнику всебічно розкриваються питання організації Національного архівного фонду, історія становлення та розвитку архівного фонду, архівні фонди як невід’ємна складова духовної спадщини українського народу, питання формування архівних фондів  та забезпечення  їх функціонування.
Для керівників та працівників архівних служб підприємств і установ державної і недержавної форм власності, студентів вищих навчальних закладів, викладачів, аспірантів, усіх тих, хто цікавиться інформаційною та архівною справою.

РОЗДІЛ І. АРХІВНИЙ ФОНД ЯК СКЛАДОВА ДОКУМЕНТНОГО ФОНДУ КРАЇНИ

  1. Документне фондознавство як наукова дисципліна
  2. Архівний фонд та архівний документ, як його інформаційна одиниця
  3. Класифікація архівнихдокументів
  4. Особливості матеріальної основи архівних документів

РОЗДІЛ ІІ. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОГО АРХІВНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ

  1. Поява збірок архівних документів часів Київської Русі, Галицько-Волинської держави та литовсько-польської доби (Х – перша пол. ХVІІ ст.)
  2. Утворення архівних збірок Запорізької Січі, Гетьманщини, Малоросійської колегії. Фамільні та монастирські архіви (середина ХVІІ–ХVІІІ ст.)
  3. Створення нових адміністративних, церковних і приватних фондів, заснуванняархівних колекцій та колекцій науково-історичних установ і товариств в Україні,виникнення архівних комісій (ХІХ – початок ХХ ст.)
  4. Формування архівних фондів західноукраїнських земель (ХІХ – перша пол. ХХ ст.)
  5. Радянський період організації архівних фондів в Україні. Доля архівних фондів УРСР у роки ІІ Світової війни (1917–1945 рр.)
  6. Розбудова архівних фондів незалежної України

РОЗДІЛ ІІІ. АРХІВНІ ФОНДИ ЯК НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА ДУХОВНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

  1. Архівні фонди: основні поняття та види
  2. Склад і структура Національного архівного фонду України
  3. Побудова організаційної структури документів Національного архівного фонду

РОЗДІЛ ІV. ФОРМУВАННЯ АРХІВНИХ ФОНДІВ

  1. Початкова стадія формування архівних фондів
  2. Експертиза цінності архівних документів
  3. Архівні фонди – основа комплектування архівних установ

РОЗДІЛ V. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ АРХІВНИХ ФОНДІВ

  1. Організація обліку архівних фондів
  2. Побудова довідкового апаратуархівних фондів
  3. Забезпечення збереженості архівних фондів
  4. Використання інформації архівних фондів

Передмова

Вивчення історії своєї країни, людства в цілому, свого роду, сім’ї, окремої особи неможливе без вивчення інформації, яка міститься в архівних документах. Саме архівні установи зберігають історичну пам’ять про події, які вплинули на розвиток суспільства, науки та культури, крім того, вони також виступають посередниками між архівною інформацією та її споживачами.

На сучасному етапі термін «архів» застосовується в двох значеннях:

1) спеціально створена установа для збирання та зберігання архівних документів і використання інформації, що міститься в них;

2) комплекс документів. що утворилися в діяльності установ, організацій, підприємств та окремих осіб. Сучасні архівісти до цього визначення застосовують термін «архівний фонд».

Архівні фонди

Історія створення архівів і архівних фондів неподільно пов’язана з історією створення та розвитку державних установ, які в свою чергу з’явились разом з виникненням держави. Необхідність зберігати документи, які створилися в результаті діяльності державних та громадських установ, зініціювало появу документальних сховищ, підтвердження існування яких в ІІІ-ІІ тисячоліттях до нової ери, знайдені на території, що належала державам Стародавнього Сходу (Шумер, Вавілон, Ассирія).

Розвиток торгівлі, дипломатичних та економічних відносин сприяли розвитку писемності, що у свою чергу сприяло появі перших установ, до завдань яких входило збереження документів. Спочатку архівні та бібліотечні фонди утворювали єдине ціле, оскільки розділяти документи, створені практично за єдиною технологією необхідності не було. Тому книги і службові документи, які переважно мали вигляд книг, зберігалися разом.

Так, в бібліотеці Шумерського царства разом із священними книгами у книгосховищах зберігалися важливі державні акти, документи про родовід, літописи, господарча та фінансова документація: договори про купівлю-продаж земель, розписки, заяви тощо. Подібні сховища знайдено також на території Давнього Єгипту, Вавилону.

Коментуючи тему архівів Месопотамії, німецький дослідник Й. Папрітц, звернув увагу на те, що тоді не існувало історичних архівів (archiveshistoriques чи Archivgut), а були лише канцелярські архіви (Registraturgut). Надходження до архівних сховищ відбувалося через передбачені правом приписи обов’язкового зберігання окремих видів документів, а також завдяки їх добровільному депонуванню приватними особами.

З розвитком документної системи в цивілізованому світі виникла необхідність виділення для документів, які мали службовий характер, окремих сховищ – архівів. Словом "архів" у Стародавній Греції називали будинки вищих урядових установ, де ухвалювалися і зберігалися важливі державні акти.

Розвитку архівної справи в у Римі на момент його найбільшого розквіту в ІІІ ст. н. е сприяла інтенсивна законодавча діяльність уряду, широкі міжнародні політичні і торговельні зв’язки, складний бюрократичний апарат управління, а також зростання крупної приватної власності й пов’язані з нею правові відносини, які зініціювали виникнення великого обсягу документації, що в свою чергу актуалізувало створення розгалуженої мережі архівів. В цей період почали з’явилятись спеціалізовані архіви: архів понтифіків зберігав документи цивільних правовідносин, архів феціалів – акти зовнішніх зносин, архів авгурів і гаруспиків – документи релігійного змісту тощо. Така спеціалізація архівних установ сприяла створенню архівних фондів (архівів у значенні «архівний фонд»).

На сучасному етапі формування архівних фондів відбувається в діловодстві, у зв’язку з чим кожна установа, підприємство чи організація може мати свій архівний фонд, який згодом передається на постійне зберігання до державних архівів.

Отже, державні архівні установи фактично є збірками багатьох архівних фондів, що суттєво відрізняє їх від бібліотечних та музейних установ, документи яких складають один документальний фонд – фонд бібліотеки чи музею. Архівний фонд містить документи однієї конкретної організації чи особи та є основною класифікаційною та обліковою одиницею архівних установ.

Архівні фонди всіх архівних установ України об’єднує поняття «Національний архівний фонд України» (НАФ України).

Поповнення, зберігання та забезпечення використання інформації НАФ є основними завданнями українських архівістів.

До основних проблем, які існують сьогодні, відноситься проблема забезпечення архівної справи кваліфікованими кадрами, фінансове і матеріальне забезпечення.

Окремі питання історії та розвитку архівних фондів розглянуті в працях українських архівістів 1930-х років (В. Веретенникова, В. Барвінського, В. Романовського, О. Водолажченко, О. Грушевського та ін.). Більш пізні праці з питань архівознавства належать Я. Калакурі, Л. Дубровіній, І. Матяш, Г. Боряку, Р. Пирогу та ін.

Склад архівних фондів частково висвітлюється в збірках архівних документів та архівних довідниках.

Питання формування, розвитку, структури архівних фондів, використання інформації, яка міститься в їх документах, висвітлені в підручнику 2002 р. «Архівознавство» за загальною редакцією Я. Калакури та І. Матяш; історія створення архівних фондів надана в посібнику 2002 р. «Нариси історії архівної справи в Україні» за загальною редакцією І.Матяш і К.Климової.

Мета представленого навчального посібника – надати майбутнім фахівцям-документознавцям комплексні знання та практичні навички й вміння, необхідні для формування архівних фондів, забезпечення їх збереженості, ефективне використання архівної інформації.

У посібнику доступно розкрито суть і структуру Національного архівного фонду України, охарактеризовано процеси формування архівних фондів, висвітлені питання технології їх зберігання та використання інформації, що міститься в їхніх документах. У роботі використано праці відомих вчених-архівознавців Г. Боряка, І. Матяш, М. Дубик, Я. Калакури, К. Климової, О. Мітюкова, К. Новохацького, Р. Пирога та ін.

Автори висловлюють щиру подяку за професійні поради та високий рівень вимог, що дали можливість удосконалити текст і структуру цього посібника, рецензентам – директору Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського, доктору історичних наук Георгію Володимировичу Папакіну, завідувачеві кафедри українознавства, документознавства та інформаційної діяльності Української академії друкарства, доктору історичних наук, професору Михайлу Степановичу Пасічнику, директору Центрального державного архіву зарубіжної україніки, кандидату історичних наук Ірині Миколаївні Мага, Голові Асоціації документознавців України, завідувачеві кафедри інформаційної діяльності та медіа комунікацій Одеського національного політехнічного університету, кандидату мистецтвознавства Василю Георгієвичу Спринсяну

Автори сподіваються, що навчальний посібник сприятиме підвищенню професійного рівня підготовки майбутніх документознавців, сприятиме підвищенню кваліфікації працюючих архівістів та надасть практичну допомогу діловодам та всім, хто стикається в своїй роботі з архівними документами.

Форум Карта сайту Пошук по сайту